Как-то вечером, проходя по улице одного села, заглянул я в одно окошко низенького домика, - горела свеча, тускловатый свет лампы и старушка читала что-то в толстых очках ...
На следующий день, проходил утром, вышла бабушка угостила яблочком ... извинился, что заглянул в окошко без спроса ... она мне в ответ, сыночек, я читала Евангелие, ты бы мне не смог помешать ...
Спросил я, бабушка, сколько ж лет вам - 93 ответила она ... вот о душе и думаю, главное, чтобы душа была мягкая, чистая, добрая, вот и будешь здоровым и счастливым несмотря на возраст, - улыбнулась ...
Вот и задаюсь вопросами: А ты причастился? Успел душу сделать молодой, чтобы тело было здоровым? А ты помолился за детей, чтобы и они были послушными и здоровыми? А ты был с другими добрым и не боялся поделиться?
А ты взвешивал себя на весах своей совести?
Ты взвешиваешь других, тех, кто едва ноги переставляет …
А ты предлагал им свою помощь? Что некогда было – нужно было о карьере думать, денежку погрести?
Так что же печалиться, если до 45-50 доживешь?
Зато в "среднем" или в "высшем" классе ....
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
